Трансформація поняття «криза» для медіа в умовах війни Росії проти України
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2025.3.9Ключові слова:
криза, медіа, повномасштабна війна, дезінформація, стійкість медіа, кризові комунікації, редакційний менеджментАнотація
Предметом дослідження в цій статті є трансформації поняття «криза» в контексті функціювання медіа України в період повномасштабної війни. Актуальність роботи зумовлена потребою заповнити теоретичну лакуну між застарілими концепціями й унікальним досвідом українських медіа, що діють в умовах гібридної війни. Метою статті є розробка та обґрунтування комплексної концептуальної моделі, яка пояснює трансформацію кризи з тимчасової події на перманентне операційне середовище. Ключовим завданням є теоретичне обґрунтування концепту «адаптивної стійкості» як нової стратегічної парадигми для медіа, що приходить на зміну традиційному прагненню до відновлення стабільності. Методологічну основу роботи становлять компаративний аналіз класичних теорій кризових комунікацій (моделі Ч. Германна, Т. Кумбса, Я. Мітроффа), синтез новітніх наукових праць (2022–2025 років), присвячених функціюванню медіа в умовах конфлікту, а також застосування структурно-функціонального та поняттєво-категоріального підходів для переозначення ключових термінів.
У результаті дослідження доведено, що поняття «криза» для медіа зазнало онтологічної трансформації, перетворившись із тимчасової події на перманентне, багатовимірне середовище існування. Ця полікриза характеризується змінами в темпоральному, просторовому, психологічному та функціональному вимірах. Розроблено розширену типологію кризових загроз, що систематизує гібридні виклики.
Наукова новизна полягає у формулюванні концепту «адаптивної стійкості» як нової стратегічної парадигми для медіа, що діють в умовах перманентної кризи. Визначено її ключові індикатори: операційну гнучкість, фінансову диверсифікацію та психологічну стійкість команди. Практичне значення роботи полягає в наданні медіаменеджерам концептуальної рамки для розробки стратегій виживання, а державним органам і міжнародним донорам — обґрунтованої основи для формування ефективних політик підтримки медіасектора, спрямованих на посилення його стійкості. Перспективи подальших розвідок передбачають емпіричну верифікацію запропонованої моделі через глибинні інтерв’ю з медіаменеджерами та контент-аналіз редакційних політик.
Завантаження
Посилання
Chaikun, O. (2024). Media v umovakh kryzovykh sytuatsii: Transformatsiia komunikatyvnoi vzaiemodii z audytoriiamy [Media in crisis situations: Transformation of communicative interaction with audiences]. Naukovi pratsi Mizhrehionalnoi Akademii upravlinnia personalom. Filolohiia [Scientific works of the Interregional Academy of Personnel Management. Philology], 4(14), 92–107. https://doi.org/10.32689/maup.philol.2024.4.16
Coombs, W. T. (2007). Protecting organization reputations during a crisis: The development and application of situational crisis communication theory. Corporate Reputation Review, 10(3), 163–176. https://doi.org/10.1057/palgrave.crr.1550049
Dike, H. W. (2025). Crisis communication strategies and organizational resilience: Lessons from Nigerian financial institutions. International Journal of Research and Innovation in Social Science, 9(4), 2357–2374. https://doi.org/10.47772/IJRISS.2025.90400177
Fearn-Banks, K. (2007). Crisis communications: A casebook approach (3rd ed.). Lawrence Erlbaum Associates.
Fink, S. (1986). Crisis management: Planning for the inevitable. American Management Association.
Hermann, C. F. (1969). International crisis as a situational variable. In J. N. Rosenau (Ed.), International politics and foreign policy: A reader in research and theory (pp. 409–421). The Free Press.
Karpchuk, N. (Ed.). (2023). Stratehichni komunikatsii YeS: protydiia destruktyvnym vplyvam [EU strategic communications: countering destructive influences]. Vezha-Druk.
Kyrychok, A. (2024). Udoskonalennia stratehichno-upravlinskykh zakhodiv reahuvannia na kryzu: robota nad pomylkamy yak pidhotovka do nastupnykh kryz [Improving strategic and managerial crisis response measures: learning from mistakes as preparation for future crises]. Tekhnolohiia i tekhnika drukarstva [Printing technology and technique], 3(85), 125–151. https://doi.org/10.20535/2077-7264.3(85).2024.322586
Lerbinger, O. (1997). The crisis manager: Facing risk and responsibility. Lawrence Erlbaum Associates.
Mawusi, A. (2025). Crisis communication and its impact on stakeholder trust in Ghana. International Journal of Communication and Public Relation, 10(1), 33–46. https://doi.org/10.47604/ijcpr.3198
Mialkovska, L., Pimenova, O., Savchuk, N., Moklytsia, H., Stasiuk, L., & Shkarlatiuk, K. (2024). Crisis communication in human capital management during war: Addressing social and psychological challenges. Revista Amazonia Investiga, 13(84), 183–196. https://doi.org/10.34069/AI/2024.84.12.11
Mitroff, I. I., & Anagnos, G. (2000). Managing crises before they happen: What every executive needs to know about crisis management. AMACOM.
Myroshnychenko, A. (2023). Kryzovi ekolohichni komunikatsii u period voiennoho chasu (na prykladi Kakhovskoi HES) [Crisis environmental communications during wartime (on the example of the Kakhovka HPP)]. Grani, 26(5), 132–142. https://doi.org/10.15421/1723113
Nuortimo, K., Harkonen, J., & Breznik, K. (2024). Exploring corporate reputation and crisis communication. Journal of Marketing Analytics. https://doi.org/10.1057/s41270-024-00353-8
Shehyda, L. (2022). Kryzovi komunikatsii yak instrument zabezpechennia stiikosti hromad [Crisis communications as a tool for ensuring community resilience]. Teoretychni ta prykladni pytannia derzhavotvorennia [Theoretical and applied issues of state-building], 27, 135–142. https://doi.org/10.35432/tisb272022276822
Zahorulko, Ye., & Oltarzhevskyi, D. (2023). Korporatyvni komunikatsii: svizhyi pohliad [Corporate communications: a fresh look]. Art Ekonomi.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Andrii Bystrov
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
