Теорія транстекстуальності в художніх практиках (пост)модернізму: типологія текстуальної трансцендентності
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2025.3.3Ключові слова:
текст, текстуальність, культура, (пост)модерн, контекст, самобутністьАнотація
Феномен транстекстуальності постає не лише актуальним предметом дослідження (пост)структуралістів, а й значущим методологічним інструментом у (пост)модерністських літературознавчих студіях. П’ять підтипів транстекстуальних зв’язків, які виокремив Ж. Женетт — інтертекстуальність, паратекстуальність, гіпертекстуальність, архітекстуальність і метатекстуальність, — репрезентуються в представленій розвідці крізь призму (пост)модерністських пошуків, увиразнюючи ідею текстової трансцендентності. Транстекстуальність трактується як тип залежності будь-якого тексту від інших, що акцентує транстекстуальну «єдність» літературного простору та його зв’язок із позалітературними явищами.
Мета дослідження полягає в експлікації функціювання теорії транстекстуальної взаємодії у творах (пост)модерністів, що демонструють різні підтипи текстуальної трансцендентності. Предметом дослідження є особливості реалізації транстекстуальних зв’язків у художніх практиках (пост)модерністів. Елементом наукової новизни визначаються досліджувані «тексти» в їхньому зв’язку з іншими «феноменами» світової культури і критики. Результати дослідження засвідчують поліморфний характер транстекстуальності, що охоплює різні рівні та механізми текстуальної взаємодії — від цитатного й алюзивного до гіпертекстуального й метатекстуального, утворюючи цілісну систему смислових зв’язків. Серед п’яти підтипів транстекстуальності інтертекстуальність відіграє провідну роль у процесі становлення постмодернізму як оригінального напряму мистецтва, зокрема літературного, водночас підкреслюючи, що будь-який новий текст як багатовимірний простір, детермінований історичними й соціальними обставинами, є переосмисленням попереднього художнього досвіду.
Таким чином, транстекстуальність постає не лише теоретичною моделлю взаємозв’язку текстів, а й універсальною аналітичною категорією сучасного літературознавства, що інтерпретує культурний розвиток як безперервний процес оновлення смислів. Перспективи подальших досліджень полягають у розширенні аналізу транстекстуальності за межі літератури — у сферу цифрових медіа, гіпертекстових і мультимодальних форм письма, де взаємодія текстів виявляється в нових семіотичних і комунікативних вимірах.
Завантаження
Посилання
Allen, G. (2022). Intertextuality. 3rd ed. Routledge. https://doi.org/10.4324/9781003223795
Barry, P. (2010). Re-thinking Textuality in literary studies today. Literature compass, 7(11), 999–1008. https://doi.org/10.1111/j.1741-4113.2010.00758.x
Bayer, G. (2019). Fragmentary transtextuality: David Mitchell and his novel. In V. Guignery, & É. Normale (Eds.), The poetics of fragmentation in contemporary British and American fiction (pp. 57–66). Vernon Press.
Bezrukov, A. (2023). Kontseptsiia transtekstualnosti v eksplikatsiiakh (post)modernizmu: hrani mizhtekstovoi vzaiemodii [Transtextuality in the explications of (post)modernism: the aspects of textual interaction]. World literature in the literary discourse of the 21st century (pp. 130–133). 13th International scientific conference, Lviv, October 26–27, 2023.
Bezrukov, A., & Bohovyk, O. (2022). On the verge of moral and spiritual collapse: challenges of a post-truth world and hyperreality in Salman Rushdie’s Quichotte. Forum for world literature studies, 14(2), 204–226.
Bezrukov, A., & Bohovyk, O. (2024). Fighting windmills: Quixotism and old/new issues facing humankind. Literatura: teoría, historia, crítica, 26(2), 97–121. https://doi.org/10.15446/lthc.v26n2.113675
Castro, P. F. de (2021). Transtextuality according to Gérard Genette — and beyond. In V. Kostka, P. F. de Castro, & W. A. Everett (Eds.), Intertextuality in music: dialogic composition (pp. 131–144). Routledge. https://doi.org/10.4324/9781003092834-12
Connor, S. (2004). Postmodernism and literature. In S. Connor (Ed.), The Cambridge companion to postmodernism (pp. 62–81). Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CCOL0521640520.004
Egliston, B. (2016). Playing across media: exploring transtextuality in competitive games and esports. Well played: A Journal on video games, values, and meaning, 5(2), 34–62. https://doi.org/10.26503/dl.v2015i1.719
Genette, G. (1997). Palimpsests: literature in the second degree (C. Newman, & C. Doubinskiy, Transl.). University of Nebraska Press.
Genette, G. (1997). Paratexts: thresholds of interpretation (J. E. Lewin, transl.). Cambridge University Press.
Hutcheon, L. (2004). Poetics of postmodernism: history, theory, fiction. Taylor & Francis Group. https://doi.org/10.4324/9780203358856
Jencks, Ch. (1989). What is post-modernism? 3rd ed. St. Martin’s Press.
Mirenayat, S. A., & Soofastaei, E. (2015). Gerard Genette and the categorization of textual transcendence. Mediterranean journal of social sciences, 6(5), 533–537. https://doi.org/10.5901/mjss.2015.v6n5p533
Richards, D. (2016). Historicizing transtexts and transmedia. In B. W. L. Derhy Kurtz, & M. Bourdaa (Eds.), The rise of transtexts: challenges and opportunities (pp. 15–32). Routledge.
Richardson, B. (2011). Transtextual characters. In J. Eder, F. Jannidis, & R. Schneider (Eds.), Characters in fictional worlds: understanding imaginary beings in literature, film, and other media (pp. 527–541). De Gruyter. https://doi.org/10.1515/9783110232424.6.527
Smith, B. H. (1995). Value / evaluation. In F. Lentricchia, T. McLaughlin (Eds.), Critical terms for literary study (pp. 177–185). University of Chicago Press.
Stam, R. (2017). Revisionist adaptation: transtextuality, cross-cultural dialogism, and performative infidelities. In T. Leitch (Ed.), The Oxford handbook of adaptation studies (pp. 239–250). Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199331000.013.13
Tapodi, Z. (2014). Translation and transtextuality. Acta universitatis sapientiae. Philologica, 6(1), 45–51. https://doi.org/10.1515/ausp-2015-0005
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Andrii Bezrukov
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
