Наративний вимір стратегічної комунікації президента Зеленського в соціальній мережі Twitter під час російсько-української війни
DOI:
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2025.2.6Ключові слова:
наратив, наративний інтелект, стратегічні комунікації, дезінформація, російсько-українська війнаАнотація
Дослідження заповнює наукову прогалину наративного виміру українських стратегічних комунікацій під час останніх трьох років російсько-української війни. Предметом дослідження є емоційні засоби переконання в стратегічній комунікації президента України В. Зеленського в соцмережі Twitter із теоретико-методологічних позицій теорії наративів. Метою дослідження є розкрити місце й роль емоційних і риторичних засобів переконання в наративах, які поширює президент Зеленський у соцмережі Twitter.
Методологічно був здійснений контент-аналіз 58 емоційно забарвлених повідомлень президента України в соцмережі Twitter за період 1–31 грудня 2024 року, які було категоризовано у 12 тем. З опорою на доробок наративної та дискурс-аналітичної дослідницьких парадигм була запропонована модель конструювання мелодраматичного наративу на основі певних символічних образів та емоційних кодів, що резонують із західними аудиторіями.
У результаті дослідження з’ясовано, що президент Зеленський застосовує широкий репертуар емоційних засобів переконання для залучення міжнародних гетерогенних аудиторій у соцмережі Twitter. Наративом, який об’єднує та гармонізує всі емоційні теми, є мелодраматична історія з універсальними символічними образами: несправедливо скривджена жертва (Україна), винуватий у стражданнях жертви лиходій (РФ), ідеалізований успішний герой (Україна та її міжнародні партнери). Наратив провокує відповідні емоційні реакції в аудиторій: співчуття, ідентифікацію й бажання допомогти Україні, злість і ненависть до РФ, повагу й захоплення хоробрістю України та партнерів. Широкий спектр тем усередині наративу — від викрадення українських дітей до загрози екології, а також зрозуміла й звична структура сюжету сприяють охопленню й емоційному залученню максимально гетерогенних зовнішніх аудиторій, прямо не зацікавлених у російсько-українській війні.
Завантаження
Посилання
Alcantara-Pla, M. (2024). Understanding emotions in hate speech: A methodology for discourse analysis. Discourse & Society, 35(4). https://doi.org/10.1177/09579265231222013
Barisione, M. (2009). Valence image and the standardisation of democratic political leadership. Leadership, 5, 41–60. https://doi.org/10.1177/1742715008098309
Battista, D. (2024). The Evolution of Digital Communication: Zelensky and the Use of Instagram in Wartime. Athens Journal of Social Sciences, 11, 1–16. https://doi.org/10.30958/ajss.12-1-3
Boltanski, L. (1999). Distant Suffering: Morality, Media and Politics. Cambridge University Press.
Cavazza, N., & Guidetti, M. (2014). Swearing in Political Discourse: Why vulgarity works. Journal of Language and Social Psychology, 33(5), 537–547. https://doi.org/10.1177/0261927X14533198
Ciovacco, C. (2020). The Shaping of Threat Through Narration. Journal of Strategic Security, 13(2), 48–63. https://doi.org/10.5038/1944-0472.13.2.1754
Collins, R. (2005). Interaction ritual chains. Princeton University Press. https://doi.org/10.1515/9781400851744
Dewi, K. S, Akanmu, D. M., Bahtiar, M., Muslim, D. A, Idola, P. P, & Khoirunnisa. (2020). Political Leaders and Followers’ Attitudes: Twitter as a Tool for Political Communication. Journal of Advanced Research in Dynamical & Control Systems, 12(6), 1615–1626.
Dyczok, M., & Chung, Y. (2022). Zelenskyi uses his communication skills as a weapon of war. Canadian Slavonic Papers, 64(2/3), 146–161. https://doi.org/10.1080/00085006.2022.2106699
Dzhydzhora, Ye. (2023). Promovy prezydenta Zelenskoho pid chas rosiisko-ukrainskoi viiny: intentsii vdalykh pochatkiv [Speeches of President Zelensky during the Russian-Ukrainian war: intentions of successful beginnings]. Black Sea Philological Studies, 2, 5–10. https://doi.org/10.32782/bsps-2023.2.1
Fletcher, A. (2023). Storythinking: The new science of narrative intelligence. Columbia University Press. https://doi.org/10.7312/flet20692
Grabe, M., & Bucy, E. (2009). Image Bite Politics: News and the Visual Framing of Elections. Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780195372076.001.0001
Hall, T. H. (2015). Emotional diplomacy: Official emotion on the international stage. Cornell University Press. https://doi.org/10.7591/cornell/9780801453014.001.0001
Jorgensen, P. F. (1998). Affect, persuasion, and communication processes. In P. A. Anderson, & L. K. Guerrero (Eds.), Handbook of communication and emotion (pp. 403–422). Academic Press. https://doi.org/10.1016/B978-012057770-5/50017-5
Kaneva, N. (2022). “Brave Like Ukraine”: A critical discourse perspective on Ukraine’s wartime brand. Place Branding and Public Diplomacy, 19(3), 1–5. https://doi.org/10.1057/s41254-022-00273-3
Kondratenko, N. (2022). Ekspresyvnyi syntaksys u prezydentskomu dyskursi Volodymyra Zelenskoho [Expressive syntax in the presidential discourse of Volodymyr Zelensky]. Opera in Linguistica Ukrainiana (Suggestive linguistics. Communicative linguistics), 29, 313–324. https://doi.org/10.18524/2414-0627.2022.29.262417
Loseke, D. R. (2009). Examining Emotion as Discourse: Emotion Codes and Presidential Speeches Justifying War. The Sociological Quarterly, 50(3), 497–524. https://doi.org/10.1111/j.1533-8525.2009.01150.x
Marcus, G. E. (2002). The Sentimental Citizen: Emotion in Democratic Politics. Penn State University Press, University Park.
Mazzoleni, G. (2008). Mediatization of politics. In Wiley (Eds.), The international encyclopedia of communication. Wiley Blackwell; International Communication Association. https://doi.org/10.1002/9781405186407.wbiecm062
Petrenko, O. (2018). Typolohiia stratehii nevvichlyvosti u dyskursi V. Shekspira [Typology of strategies of impoliteness in Shakespeare’s discourse]. The Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University. Series: Foreign Philology, 87, 121–128. https://doi.org/10.1177/09579265231222013
Plazas‐Olmedo, M., & Lopez‐Rabadan, P. (2023). Selfies and Speeches of a President at War: Volodymyr Zelensky’s Strategy of Spectacularization on Instagram. Media and Communication, 11(2), 188–202. https://doi.org/10.17645/mac.v11i2.6366
Prier, J. (2017). Commanding the Trend: Social Media as Information Warfare. Strategic Studies Quaterly, 11(4), 50–85. https://www.jstor.org/stable/26271634
Richards, B. (2004). The Emotional Deficit in Political Communication, Political Communication, 21(3), 339–352. https://doi.org/10.1080/10584600490481451
Sánchez-Castillo, S., Galán-Cubillo, E., & Drylie-Carey, L. (2024). Zelensky’s most notable war instrument: the use of ‘reels’ on Instagram. Journal of Risk Research, 27(12), 1507–1523. https://doi.org/10.1080/13669877.2024.2447254
Shevchenko, I., Alexandrova, D., & Gutorov, V. (2021). Impoliteness in parliamentary discourse: a cognitive-pragmatic and sociocultural approach. Cognition, Communication, Discourse, 22, 77–94. http://doi.org/10.26565/2218-2926-2021-22-05
Silva, B., & Proksch, S.-O. (2022). Politicians unleashed? Political communication on Twitter and in parliament in Western Europe. Political Science Research and Methods, 10(4), 776–792. https://doi.org/10.1017/psrm.2021.36
Stieglitz, S., & Dang-Xuan, L. (2013). Social media and political communication: a social media analytics framework. Social Network Analysis and Mining, 3(4), 1277–1291. https://doi.org/10.1007/s13278-012-0079-3
Stuckey, M., & Antczak, F. (1998). The Rhetorical Presidency: Deepening Vision, Widening Exchange, Annals of the International Communication Association, 21(1), 405–442. https://doi.org/10.1080/23808985.1998.11678956
Wang, L., & Wang, R. (2024). Cyber warfare: A study of Zelenskyy’s social media political performance strategies and effects. Frontiers in Psychology, 15, 1–16. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2024.1478639
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Михайло Омельченко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
